Втомившись від всього цього Києва, від жари, від роботи, та і взагалі від людей, ми з Наталкою вирішили кудись поїхати відпочити.
Починалося все добре, а закінчилось фразою "А поїхали на безлюдний острів!", яка прозвучала з Наталчиних уст.
Тиждень життя в палатці без електроенергії, без теплого душу, без холодильника, і лише з одним бутлем води (яку треба носити від джерела до нашої палатки більше кілометру), та газовою горілкою.
Хіба я міг колись подумати, що дівчина може таке запропонувати сама? Але Наталка виявилася безстрашною, тому не довго думаючи, я погодився і сам. Я то люблю такі штуки)
12 годин потягом, 2 години автобусом, 30 хв. катером, і ми на острові!
Острів під назвою Джарилгач є найбільшим українським островом. Загальна площа становить 62 квадратних кілометри, а довжина - 42 км. При цьому на острові майже нема людей.
Уявіть собі: ви цілий день йдете по узбережжю не зустрічаючи жодної людини.
Щоправда, ходити далеко не вийде, піщана земля і відсутність джерел питної води дають про себе знати. Але прогулявшись трохи вглиб острову ми таки побачили і оленів, і кабанів, і велетенських павуків. Враховуючи, що острів є національним природничим парком, фауни тут дійсно багато. Але сам острів більше нагадує дику пустелю ніж тропічні джунглі. В глибині острова рослинність лише інколи пробиває піщаний грунт.
Я не знайшов жодного дерева, на яке можна було б залізти щоб оглянути територію!
Але забувши про дикі умови центральної частини острова ми зупинились на узбережжі всього в кілометрі від маяка, і цілий тиждень насолоджувались таким життям.
Телефон швидко розрядився, тому фоток мало, але все виглядає приблизно так:
